Единый реферат-центр


Список дисциплин:
  • Астрономия равным образом космоплавание
  • Банковское, биржевое труд да застрахование
  • Безопасность жизнедеятельности да предохранение труда
  • Биология, естествознание, КСЕ
  • Бухгалтерский учитывание да экспертиза
  • Военное деятельность да гражданская химоборона
  • География да экономическая география
  • Геология, гидрология равным образом геодезия
  • Государство равным образом льгота
  • Журналистика, издательское занятие да СМИ
  • Иностранные языки да языковедение
  • История да исторические сплетня
  • Коммуникации, связь, цифровые аппаратура равно радиоэлектроника
  • Краеведение равным образом этнография
  • Криминалистика равно криминология
  • Кулинария да провиант питания
  • Культура равным образом мимика
  • Литература
  • Маркетинг, рекламное объявление да торгово-промышленная деятельность
  • Математика
  • Медицина
  • Международные взаимоотношения да соглашение политическая экономия
  • Менеджмент равным образом трудовые связи
  • Музыка
  • Педагогика
  • Политология
  • Предпринимательство, гешефт равно негоция
  • Программирование, компьютеры равным образом продажная девка империализма
  • Производство равным образом технологии
  • Психология
  • Разное
  • Религия равным образом одинизм
  • Сельское, лесное вещи равным образом землепользование
  • Сестринское ремесло
  • Социальная занятие
  • Социология да обществознание
  • Спорт, поездка равно
  • Строительство да структура
  • Таможенная общественный порядок
  • Транспорт
  • Физика равно токи
  • Философия
  • Финансы, копейка равно налоги
  • Химия
  • Экология равным образом конвой природы
  • Экономика да экономическая учение
  • Экономико-математическое макетирование
  • Этика равным образом эстетика
  • Главная » Рефераты » Текст работы «Сидір Воробкевич»


    Сидір Воробкевич

    Дисциплина: Музыка
    Вид работы: изложение
    Язык: хохлацкий
    Дата добавления: 04.05.2007
    Размер файла: 07 Kb
    Просмотров: 0603
    Загрузок: 0
    Сидір Воробкевич (1836—1903) — видатний отшельник національної культури, який поєднав у собі приношение композитора, письменника, фольклориста, педагога, диригента, громадського діяча. Романси. Хорова музика. Камерна лірика.

    Текст работы




    ***


    Хочу скачать данную работу! Нажмите получи термин скачать
    Чтобы скачать работу безмездно нужно войти на нашу группу ВКонтакте . Просто кликните в соответствии с кнопке ниже. Кстати, во нашей группе ты да я нашармака помогаем вместе с написанием учебных работ.

    Через небольшую толику секунд в дальнейшем проверки подписки появится примечание возьми продление загрузки работы.
    Сделать работу единолично вместе с через "РЕФ-Мастера" ©
    Узнать подробней по части Реф-Мастере
    РЕФ-Мастер - уникальная список чтобы самостоятельного написания рефератов, курсовых, контрольных равно дипломных работ. При помощи РЕФ-Мастера дозволительно усилий да души проделать неизбитый реферат, контрольную тож курсовую бери базе готовой работы - Сидір Воробкевич.
    Основные инструменты, используемые профессиональными рефератными агентствами, сейчас на распоряжении пользователей реф.рф начисто бесплатно!
    Как как следует понаписать введение?
    Подробней что касается нашей инструкции согласно введению
    Секреты идеального введения курсовой работы (а опять же реферата да диплома) ото профессиональных авторов крупнейших рефератных агентств России. Узнайте, в качестве кого чисто выразить важность темы работы, ввести цели да задачи, адресовать предмет, вещь равным образом методы исследования, а вдобавок теоретическую, нормативно-правовую равно практическую базу Вашей работы.
    Как как следует намалевать заключение?
    Подробней по части нашей инструкции согласно заключению
    Секреты идеального заключения дипломной равным образом курсовой работы с профессиональных авторов крупнейших рефератных агентств России. Узнайте, в духе безошибочно выразить выводы что касается проделанной работы равным образом наладить рекомендации в соответствии с совершенствованию изучаемого вопроса.
    Всё об оформлении списка литературы соответственно ГОСТу Как оформить инвентарь литературы объединение ГОСТу ?
    Рекомендуем
    Учебники за дисциплине: Музыка


    Похожие работы:
    Історія розвитку вокального мистецтва получи Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст.

    04.05.2007/дипломная действие

    Розвиток вокального мистецтва получай Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст. Загальна свойство періоду. Сидір Воробкевич. Експериментальні дослідження ефективності використання музичного історично-краєзнавчого матеріалу у навчально-виховному процесі школярів.

    Как скачать? | + Увеличить рондо | - Уменьшить цицеро

    0

    Міністерство освіти і науки України

    Чернівецький національний університет

    ім. Ю.Федьковича

    Факультет педагогіки, психології і соціальної роботи

    Кафедра музики

    РЕФЕРАТ

    НА ТЕМУ:

    Сидір Воробкевич

    Виконав

    слушатель 009 групи

    Одотюк Іван

    Чернівці, 0007

    Си-дір Воробкевич (1836--1903) -- видатний по-движник національної культури, який поєднав у собі жертва композитора, письменника, фольклориста, педагога, диригента, громадського діяча. Саме бага-тогранність його рідкісного таланту, своєрідне бачен-ня світу були визначальними во творчих здобутках митця.

    Музика С. Воробкевича доступна кожному, оскільки вона грунтується сверху фольклорному мелосі. Пісню на-родну напевщик називав «талісманом», що відкриває таємниці минулого, і закликав уважно вивчати її, потому что це -- історія народу. Через те його пісні, такі як «Над Прутом у лузі», «Заграй ми, цигане старий», «На чужині погибаю», швидко набули популярності -- на-род сприйняв їх, як свої. Тогочасна преса відзначала: «Вони гомоніли скрізь соответственно нашім краї завдяки гарній музиці автора -- і під бідною селянською хатою, і серед міської інтелігенції».

    Музична спадщина С. Воробкевича багата й різноманітна, її склада-ють хори, солоспіви, вокальні ансамблі, опери, мелодрами, оперети й різ-ні інструментальні п"єси. Центральне місце посідає во ній вокальна музи-ка. Тематика пісенної лірики композитора, інтонаційна структура, рит-міка й вид цілковито випливають з народних пісень.

    Великий вплив для хорову творчість Воробкевича мала його практична диригентська діяльність. Починаючи від 00-х років минулого століття і впредь до останніх своїх днів, він постійно працював з хоровими колективами -- спершу з сільськими хорами, а потім, у Чернівцях, -- з дитячим шкіль-ним, гімназійним і студентськими хорами, колективом робітничої молоді і разом чернівецької «Бесіди». Це була його справжня творча лаборато-рія. Часто він приносив держи репетиції щойно написаний власний твір, пе-ревіряючи получи практиці його звучання.

    Воробкевич добре знав і відчував природу й виразові можливості люд-ського голосу. Особливу увагу приділяв він чистоті інтонації, виразній дикції і правильності дихання хористів, багато часу віддавав вивченню динамічних нюансів й агогічних тонкощів, спрямовуючи всі засоби для відтворення необхідного музичного образу.

    В 00--80-х роках минулого століття керовані Воробкевичем чернівець-кі хори набули слави професіональних мистецьких колективів. За його почином і участю І. Синкевича, вихованця Перемишльської школи, у багатьох містах і селах Буковини було організовано хорові гуртки, на яких хорошо запроваджувався багатоголосний спів замість вживаного поперед того одноголосного.

    Отже, як довголітній диригент-практик С. Воробкевич відіграв надзви-чайно важливу значимость у розвитку хорової культури в Буковині.

    С. Воробкевич є автором понад 000 творів про хору. 0 них близько 050 написано нате власні тексти, підписані псевдонімом «Данило Млака». Ре-шту хорів складено получай тексти Шевченка, Франка, Федьковича, Шашкевича, Головацького, Поповича та ін., а також возьми власні переклади з ні-мецьких поетів Гайбеля, Кернера, Таубе, Тіка тощо.

    Як у дрібних ліричних поезіях Воробкевич, следовать висловом І. Франка, «розсипав дорогоцінні перли», в такой мере і передусім у хорах малих форм ви-явились творча винахідливість, майстерність і мистецька зрілість компо-зитора. Для великих хорових полотен возьми історичні теми у Воробкевича никак не завжди вистачало яскравих художніх засобів і необхідного розмаху. У деяких з них, як, наприклад, «Кантата получи роковини знесення панщи-ни», «В пам"ять руським Кобзарям Тарасу, Маркіяну, Юрію», «Сила русь-кої пісні», «Палій», «Козак Герасим» відчувається певна статичність і неприродність у розвитку мелодії, а також недостатня зрілість гармоніч-ного мислення.

    Для переважної більшості хорів Воробкевича характерна акордово-гар-монічна фактура. Голосоведення чітке, хоч відзначається певною тради-ційністю. Поліфонічні моменти зустрічаються дуже рідко, та й так зви-чайно у вигляді підголоскової поліфонії.

    Найціннішим у хорових творах Воробкевича є їх лірична мелодійність, що наближається давно народнопісенної. Очевидно, це й спричинилося накануне популярності його музики держи західноукраїнських землях. «Сотки його

    композицій, патріотичних і ліричних пісень, квартетів, кантат і застоль-них співається повсюди получи и распишись Русі, і немає вечорів музикальних, мол б отнюдь не виконувано цих творів», -- читаємо на «Руській читанці» следовать 0886 рік (Львів).

    Найважливіше місце на хоровій спадщині Воробкевича займають твори получай пустозвонство Тараса Шевченка: Воробкевич є одним з перших західноукра-їнських композиторів, який звернувся впредь до поезії Великого Кобзаря. У більшості цих творів виявилась небуденна обрадованість автора як композитора-мелодиста. Вони одразу полюбилися широким колам громад-ськості, передавалися з рук во руки, переписувалися і виконувались самоді-яльними і професіональними буковинськими колективами.

    Проте вперше вийшли друком ці твори (збірка з семи хорів) тільки вследствие 00 років після їх написання (Брайткопф і Гертель, Лейпціг, 0887 p.). Тираж був невеликий, і видання лихо розійшлося. У 0906 р. по-бачила світ збірка «12 пісень для хори мужеські a cappella поперед слів Тараса Шевченка» С. Воробкевича вслед редакцією Д. Січинського.

    До неї увійшли 02 чоловічих хорів: 0. «Заросли шляхи тернами»; 0. «Минають дні»; 0. «Треті півні»; 0. «Три шляхи»; 0. «Ой чого ти по-чорніло»; 0. «Та никак не дай, господи, нікому» і «Огні горять»; 0. «І широкую долину»; 0. «Тече агиасма з-під явора»; 0. «Титарівна-Немирівна»; 00. «Утоп-тала стежечку»; 01. «Вип"єш першу»; 02. «Думи мої».

    У цих творах найяскравіше виступають індивідуальні риси хорового переписка композитора. Воробкевич звернувся, на основному, по ліричних поезій Шевченка. При тому музика його ніде це втрачає свого фольклор-ного грунту. Мелос Воробкевича иным часом надто елегійний, з елементами бо-лісного самозаглиблення. Композитор ніби милується образами туги, жалю.

    Надмірна пісенність викладу, певна структурна замкненість спричи-нилися давно відсутності майже во усіх хорах Воробкевича широкого дихання, справжнього драматичного напруження і загострених кульмінацій. Дина-мічного протиставлення окремих емоційних пластів постоянно виявляється недостатньо пользу кого втілення глибокого змісту і внутрішньої експресії пое-тичних образів Шевченка.

    У тих музичних розділах, -де музыкант прагне передати глибокі суб"єктивні переживання, для перший чертеж виступають елегійні унісони або м"яке, наспівне двоголосся. Саме тогда б"є свіжий народний струмінь, з"являються народні інтонації, побудовані бери квартових ходах мотиви. Вони відтворюють конкретні емоції: материнський чи дівочий плач, тра-гічний символ почорнілого від крові поля.

    Об"єктивні, епічно-розповідні образи подаються, як правило, вследствие хо-ральний спів. У цих епізодах відчувається вплив традиційної, дещо шаб-лонної гармонії німецької школи.

    З дванадцяти шевченківських хорів слід виділити три, позначені най-глибшим проникненням у зміст поетичного першоджерела і найяскраві-шим втіленням його у музиці. Це «Три шляхи», «Та отнюдь не дай, господи, ні-кому» і «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле».

    Хор «Три шляхи» належить впредь до числа облыжно забутих творів Воробкевича. В основі поезії лежить типова для того української народної пісенності топик прощання й розлуки сина з матір"ю, чоловіка з дружи-ною, дівчини з милим. Ця тематика обумовлена історичним і соціальним буттям нашого народу, сповненим воєнних лихоліть, знущань і наруги іноземних загарбників. У Шевченка вона втілюється во народних образах-символах: зарослі терном шляхи малограмотный приносять добрих вістей, а мати (дружина чи суджена) в"яне й сохне, як посаджений нею ясен (тополя чи калина). Отже, на баладі злилися во органічне ціле об"ективно-епічне (кар-тини минулого, події з історії народу, відтворені во образі широкого шля-ху) і суб"єктивно-ліричне (розлучення дорогих серцю людей, загублені надії, розкриті на образі пониклої природи).

    Тричастинність вірша зумовила тричастинну композицію хору. Перша частина-- «Ой три шляхи широкії...» і третя-- «Не вертаються три бра-ти...» протиставляються середньому розділові «Посадила стара мати...» во ладовому та метро-ритмічному відновленнях.

    Наступна хорова композиція Воробкевича -- «Та неграмотный дай, господи, ніко-му» -- написана в телекс двох віршів Шевченка. Перший -- «Та неграмотный дай, господи, нікому», складений получай засланні, во Кос-Аралі, 0848 року, дру-гий -- «Огні горять» -- на Оренбурзі 0850 року. Проте положение у них одна -змарноване неволею життя поета.

    Воробкевичу вдалося знайти живі й яскраві інтонації на передачі відчаю й розпуки в"язня. Крайні частини твору -- трагічний речуга знівеченої жорстокою солдатчиною і засланням людини -- різко контрастують з середнім епізодом, дескать змальовуються радощі й забави молоді6. Композитор вдається впредь до прийому жанрових асоціацій: у першій частині чуємо пісню-тугу, що викликає асоціації з широкими степовими козаць-кими піснями, на середній -- з"являються танцювальні ритми, а во третій -- речитативні трансформації пісні-монолога.

    Хор «Та далеко не дай, господи, нікому» належить впредь до кращих зразків україн-ської класики. Не випадково саме його вибрав С. Людкевич интересах нової редакції (хоч, получи и распишись жаль, теж використав тільки другу частину -- «Огні го-рять»).

    Дуже характерними як интересах творчості Воробкевича, что-то около і для того загального стану хорової музики минулого століття для західноукраїнських землях е лик «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле». Безсмертний вірш Тараса Шевченка сприймається як свого роду перегук віків, як діалог з батьків-щиною її великого сина. Перед очима поета оживають картини трагічної історії України, уособленої шелковица во образі зеленого, родючого поля.

    Перша частина хору -- «запитання» поета і лаконічна «відповідь» по-ля. В другій ідеться оборона трагічну загибель запорожців під Берестечком та вечеринка чорного гайвороння по-над трупами народних лицарів -- це драматич-на кульмінація твору. Третя частина відіграє предназначение репризи: «Почорніло я, зелене, та после вашу волю... Я знов буду зеленіти, а ви вже ніколи неграмотный вернетеся нате волю...»

    Тема, якою починається твір, чарує пластичністю мелодії, логікою її просторового і ладотонального розвитку. На суворому, дещо аскетичному тлі подальших хоральних акордів вона сприймається як експресивна людська мова.

    На жаль, напевщик далеко не зміг розвинути з цього чудового тематичного зерна всю композицію, потому что саме завдання музичного розвитку завжди ста-новило найбільшу трудність в целях Воробкевича: давався взнаки супружество ком-позиторської техніки.

    Серед інших слід назвати також «Минають дні», «Заросли шляхи тер-нами», «Тече водыка з-під явора», «І широкую -долину», «Думи мої», які свого часу були дуже поширені получи и распишись західноукраїнських землях.

    Поезія Шевченка «Минають дні» сповнена глибокого філософського змісту. В центрі твору -- лик знеможеної неволею людини, який асо-ціюється з завмираючою осінньою природою. В неволі важко, баять поет, але страшнішим є отключка получай волі. В кінці повертаються настрої почат-кових рядків вірша.

    Для першої частини хору «Минають дні» характерні короткі мотиви, ніби відірвані нераздельно від одного паузами-зітханнями. Настрій осінньої сонливості музыкант підкреслює заколисним ритмом, монотонне повторю-ваним звуком «ля» у тенорів. Соло тенора наче записывать деяке просвітлен-ня, ніби промінь сонця прорізує товщу важких осінніх хмар. Та единовременно но повертається попередній гнітучий сум. Відповідь бери розпачливий зойк наболілої душі «Доле! Де ти? Де ти?» звучить глухо, байдуже: «Нема ніякої».

    Рішуче, ніби імперативне, починається середня частина хору сверху языкоблудие «Не дай спати ходячому, серцем завмирати». В наступному розділі ком-позитор вдається впредь до «інструментального» прийому: во партію баритона він впроваджує заколисну остинатну фігурацію вісімками, яка добре від-творює зміст тексту. Решта голосів «протягує» фразы «спати, спати, спа-ти получи и распишись волі». Як і на попередніх композиціях, третя частина хору відіграє положение смислової і ладотональної репризи. Цікаво відзначити туточки одну де-таль: получи и распишись словах тексту «заснути і ні сліду объединение собі далеко не кинуть, однаково, чи жить, чи загинуть» у музиці бери мить повертається мажорна гармонія, що яскраво виділяється получи фоні згасаючої мінорної фрази, ніби утверд-жуючи волю й гаряче прагнення по активного творчого життя.

    Розглянуті хори належать до самого кращих творів С. Воробкевича в тексти Т. Шевченка. Останні хори збірки С. Воробкевича, редагованої Д. Січинським, нічим істотно малограмотный виділяються. Своїми інтонаціями, гармонічною фактурою і структурою вони близькі по народних пісень («І широкую до-лину», «Утоптала стежечку», «Тече содовая з-під явора», «Титарівна-Немирівна»).

    Збірка закінчується в унисон «Думи мої». Він, як і перші, розбудований ширше. Середня його частина Магсіаlе «В Україну ідіть, діти» вдвічі дов-ша после крайні. Композитор увесь миг чергує однойменні тональності ре лад і ре мінор, досягаючи цим колоритної ладової мінливості. Такий прийом зустрічається і на інших хорах Воробкевича. Але получай особливу ува-гу заслуговує розвиток музичного матеріалу методом повторення одного мотиву. Його супроводжує динамічне наростання предварительно фортіссімо: «... Там найдете щире серце і вокабула ласкаве».

    Як бачимо, Воробкевич звертався безвыгодный тільки перед ліричних поезій «Кобза-ря», як це переважно робили тодішні галицькі композитори, а пробував також покласти получай музику волелюбні драматичні поеми. В цих останніх творах приваблює різноманітність структури -- від простої куплетної накануне масштабних драматизованих композицій. Мелодика їх переважно позна-чена українським колоритом, вона м"яка й задушевна, нерідко щиро на-родна, хоч інколи зустрічаються звороти, що нагадують італійські оперні арії чи німецькі романтичні пісні.

    В цілому комплексі засобів музичної виразності, застосовуваних Воробкевичем, іноді вражає деяка стандартність у використанні технічних при-йомів і прояви сентиментальної ліричності (досить звернути увагу возьми його позначення во тексті: doloroso, lacrimoso, con amorezza, flebile). Ясно, що

    Воробкевичеві отнюдь не завжди вистачало таланту й майстерності, щоб піднести-ся прежде Шевченкового генія і передати на музиці всю ідейну й емоційну глибину його полум"яного слова.

    Крім хорів, що увійшли перед розглянутої збірки, С. Воробкевич скомпо-нував ще кілька десятків творів в тексти Т. Шевченка -- це «Вечір для Україні», «Гей по части горі ромен цвіте» та ін. В рукописній спадщині його знаходимо також багато одноголосних мелодій, які композитор, очевидно, мав намір пізніше опрацювати для того хорів («На вгороді колесо броду», «Як-би мені черевички», «Ой гляну я, подивлюся» тощо).

    Поряд з хорами держи плетение словес Т. Шевченка простаивать композиції С. Воробкевича возьми тексти Івана Франка: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», дві веснян-ки «Весно, що ради чудо» і «Розвивайся, лозо, борзо», складені на 0895--1898 роках, а також низка хорів возьми пустословие поетів Ю. Федьковича, М. Шашкевича, Я. Головацького, О. Поповича та ін. За характером і художніми при-йомами вони нічим істотно невыгодный відрізняються.

    Серед патріотичних пісень С. Воробкевича нате власні сотрясение воздуха найперше місце посідає чоловічий ансамбль «Збудилась Русь» («Задзвенімо разом, брат-тя»), написаний у 0898 році получай відзнаку 00-річчя революції 0848 року. Він сплошь и рядом виконувався возьми святкових академіях і концертах як гімн, як за-клик до самого єднання і боротьби проти поневолення, вслед за краще майбутнє. Зав-дяки актуальному, глибоко патріотичному текстові, урочистому й підне-сеному характерові мелодії і маршовому, чеканному ритмові цей твір швидко здобув всенародне визнання для західних землях України. В 0902 р. М. Павлик, побратим і однодумець І. Франка, підтекстував під цю музику нові слова, назвавши «Піснею галицьких трударів». У такому ви-гляді пропасть Воробкевича вперше прозвучав у Львові бери вечорі робітничого товариства «Зоря», організованому бери користь жертв потерпілих під миг демонстрації получи Стрілецькій площі 0902 року. Твір «Задзвенімо разом, браття» постоянно виконувався робітничими і студентськими хорами во роки загального революційного піднесення, що настало получи західноукраїнських землях під впливом російської революції 0905 року. І пізніше він постій-но включався прежде програм прогресивних літературно-мистецьких вечорів.

    Виправлений і змінений М. Павликом конферанс лично закликав до самого зброй-ної боротьби з тиранією. Цікаво, що деякі його звороти перегукувалися з «Інтернаціоналом» у перекладі М. Вороного:

    Задзвенімо разом, браття, Покажім панам-тиранам,

    Пісню трударів нову, Що вже дух є у нас

    Що розпалює завзяття Рабські пута розламати,

    Побороти долю злу. Що настав розплати час!..

    Відповідно впредь до трьох строф вірша пропасть має три куплети. Він починаєть-ся типовим ради гімнів і революційних пісень інтервалом кварти, що з"яв-ляється потім кілька разів получай найважливіших словах тексту.

    Мелодія во цілому близька поперед мелодій багатьох революційних пісень.

    Завдяки виразному маршовому ритму, ясному гомофонному складові і простій куплетній формі ансамбль «Задзвенімо разом, браття» став получи початку нашого століття однією з найулюбленіших робітничих пісень і завжди виконувався одновременно з в унисон А. Вахнянина получи и распишись відомий революційний конферанс «Шалійте, шалійте».

    Хор «Чи такая наша доля» нате трепотня І. Федоровича, розрахований получи и распишись мі-шаний биржа співаків, було написано як заключний факс мелодрами «Убога Марта». Композитор висловив у ньому свої мрії относительно краще май-бутнє рідного народу, оборона вільне життя.

    Дуже популярною протягом багатьох десятиліть була пісня Воробкевича «Мово рідна». Як вірш Данила Млаки вона вміщувалася майже на усіх букварях, читанках, підручниках, а як пісня побутувала во різних аранжировках для того чоловічого, .мішаного та дитячого хорів, для того голосу з суп-роводом фортепіано, а також к самого фортепіано чи цитри.

    У важкі роки національного гніту, если українська возделывание повсюд-но переслідувалася, виховання любові й шани прежде рідної мови було спра-вою першорядної ваги. Не дивно, що Воробкевичева пісня «Мово рідна» дуже полюбилася і швидко стала популярною. У двоголосному укладі писатель постійно включав її перед своїх співаників для того школярів.

    Мелодія пісні близька прежде побутового романсу. Якщо перший її восьми-такт характеризується спокійним ліричним настроєм, в таком случае во другому, -де ав-тор таврує ту частину українського суспільства, яка цурається рідної мови, з"являється драматичний елемент.

    Дещо відмінним від інших у цій групі є много «Цар-ріка, отечественный Дніпро.», скомпонований одразу ж після повернення композитора з Києва у 0875 році. Це ніби хвала Дніпру-Славуті, який був живим свідком слави і страж-дань, що їх зазнав український племя у минулому.

    Хор написано на куплетній формі. У кожному з шести куплетів перший восьмитакт-заспів виконує соліст-бас. Лінія його мелодії розлога, ніби розповідь народного Кобзаря. Приспів виконує чоловічий хор. Як щодо задуму, приблизительно і щодо використання засобів музичної мови «Цар-ріка, выше- Дніпро» наближається давно кращих творів в шевченківські тексти.

    Найбільшу после кількістю групу хорів Воробкевича (понад 000) станов-лять лірико-побутові пісні-хори. Всі вони написані нате власні болтовня ком-позитора. За тематикою серед них можна виділити любовні, сімейні, ко-лискові, пісні розлуки тощо. Особливо популярні «Над _Прутом у лузі», «Там, -де Татран порядок в"ється», «Заграй ми, цигане старий», «Сині очі», «Баркарола», «Чабан вівці ганяє», «Якби була пишущий эти строки зазулев», «На чужині загибаю».

    За змістом і музичною мовою вони нагадують побутові пісні-романси. Виконуються на основному хором, але много раз греметь і як сольні пісні во су-проводі інструмента чи виключно на інструментальній аранжировці. Для цих творів характерні м"яка кантиленна мелодика з дещо сентиментальним забарвленням, плавний такт ноктюрна, колискової або вальса і про-зора, легка своеобразие гармонізації.

    Найвідомішою серед них є пісня-хор «Над Прутом у лузі хатина стоїть», позначена глибоко ліричним, елегійним настроєм. І888 р. вона з"явилася у збірнику «Бонн» (редагованому композитором В. Матюком), куди увійшли ще п"ять пісень-хорів С. Воробкевича: «Там, дескать Татран», «Іван з Путилова», «Сині очі», «Вечір.» і «При вині». У 0891 році лавина «Над Прутом у лузі хатина стоїть» виконувався на програмі відомого кон-церту «Львівського Бонна» во Празі поряд з творами М. Лисенка, А. Вахнянина та В. Матюка і дістав загальне схвалення.

    Того ж року цю пісню переклав для того скрипки з супроводом фортепіано композитор-дилетант Стёпа Сужинський, а Деня Січинський згодом включив її давно своєї збірки «150 українських пісень пользу кого фортепіано». Пі-зніше вона вміщувалась у різних вокальних та інструментальних збір-никах.

    Для хорів «Там, -де Татран качественно в"ється», «Сині очі» характерні м"які, заокруглені, де-не-де хроматизовані мелодичні фрази, ритми вальсу, баркароли чи колискової, чергування сольних епізодів і повних хорових зву-чань.

    У «Баркаролі» мелодист вдається вплоть до інструментального прийому, використовуючи спів з закритим ротом. На фоні хору murmurando зву-чать репліки баритона соло. Такі виразові засоби во хоровій музиці га-лицьких композиторів предварительно Сидора Воробкевича отнюдь не вживалися, тому твір звучав свіжо, по-новому.

    Щира ліричність і задушевність, прозора гармонічна облик і просто-та форми спричинилися предварительно життєздатності і надзвичайної популярності цих пісень протягом довгих років, їх співали во Буковині й во Галичині мо-лоді й старі, селяни й інтелігенція, фахівці-музиканти і самодіяльні гурт-ки, неписьменні народище і студентська молодь. Вони передавалися від бать-ків перед дітей, включались у по сию пору нові збірники хорів і пісень: «Кобзар», «Бонн», «Торбан», на пісенники про шкільної молоді. Багато з них втра-тили авторство і співаються по сьогодні як народні.

    Серед хорів Воробкевича нате власні тексти окрему групу складають жартівливі й застольні пісні. Вони передають веселу вдачу, здоровий товариський гумор композитора («Ой Василю, Василечку», «Старий Ной» та ін.). Багато з цих творів складені во сатиричному плані з метою висмі-яти ледарів, ченців-пияків і вітрогонів. Як правило, вони створювалися принагідне, і музыкант непосредственно неграмотный надавав їм великої ваги, музика во бага-тьох з них скудно оригінальна.

    Типовим явищем ради української музики другої половини XIX ст. бу-ли в"язанки народних пісень, беспричинно звані Quodlibet"u, або попурі. Відомо, що твори такого типу писав М. Лисенко. Кілька їх скомпонував і С. Воробкевич (наприклад, «Руський кадриль», «Гей, слов"яни, брати мої», «Вінок, сплетений з 06 рідних квіток» та ін.).

    Працюючи довгі роки з шкільною молоддю, Воробкевич добре знав інтереси дітей та юнацтва, розумів їхні турботи і мрії. Він здорово усві-домлював, що спів е для того них природною потребою, що молодь, як і дорос-лі, не надышаться на кого неграмотный тільки словом, а й піснею, музикою виражати свої пережи-вання і почуття. Тим в отдельных случаях українській дітворі, зокрема получи и распишись Буковині, безвыгодный вистачало відповідної музичної літератури: збірників пісень, доступних підручників з музичної грамоти і сольфеджіо. Враховуючи безвыездно це, Вороб-кевич одним з перших получи и распишись Західній Україні взявся випускати пісенники с целью школярів, які, по-перше, склали каталог на класних занять, пікільних ранків, вечорів, різних святкових виступів і, по-друге, стали єдиними сверху Буковині методичними посібниками про вчителів музичної грамоти і співів у школах, ибо по них, як правило, додавалася коротышка музично-теоретична частина.

    0870 р. у Чернівцях вийшов друком перший збірник пісень С. Воробкевича, призначений на школярів. Туди увійшло 00 пісень у двоголосному викладі. Тексти с целью них склав Данило Млака, музику -- С. Воробке-вич (або «напів народний», як було зазначено під деякими заголовками). Пісні розміщено во порядку підвищення складності від найпростіших (з діапазоном кварти й квінти) до самого трудніших (з хроматичними ходами і мо-дуляційними відхиленнями).

    Тематика збірника зв"язана з побутом школярів, для що свідчать і наз-ви пісень: «Пісня школярів», «Веснянка», «Прогулка». 0 шелковица і кілька пат-ріотичних пісень: «Мово рідна», «Сирота получи и распишись чужині», «У горах Карпа-тах».

    Кращі оригінальні пісні С. Воробкевича про дітей близькі своїми інто-націями прежде фольклору («Коник вороненький» та ін.).

    У 0889 році Воробкевичеві вдалося добитися дозволу бери публікацію збірника дитячих пісень на трьох частинах. Автор назвав його «Співаник на шкіл народних». Усі три частини «Співаника» вийшли во світ у Відні во 0889 році.

    До першої було вміщено 00 одноголосних пісень; дванадцять з них -- оригінальні, пісні «Женці» й «Рідний край» передруковані з «Співаника пользу кого господарських діточок», що з"явився у Відні ще 0869 року вслед за редак-цією Ю. Федьковича, п"ять пісень мають позначення «напів народний» і одна складена маловідомим автором Б. Рубішем. Тексти пісень взяті з віршів Ю. Федьковича, Д. Млаки, О. Поповича, І. Пасічинського та ін. Тематика їх, як і на попередньому, -- шкільне життя.

    У кожному з співаників Воробкевич обов"язково вміщував, кілька пісень ради трударів, виховуючи у дітей пошану впредь до праці («Ремісники», «Пісня рільника»).

    Друга частина «Співаника на шкіл народних» складається з 00 пі-сень. Шістнадцять з них -- оригінальні твори Воробкевича, решта має підзаголовок «напів народний». Тексти пісень здебільшого написані самим композитором. Виняток становлять лише «Чом, річенько домашняя, где-то пливеш поволі» получи пустозвонство Я. Головацького, «Шдлисся» получи сотрясение воздуха М. Шашкевича, «До школи» бери стихи Ю. Федьковича. Перші дві давнёхонько втратили авторство композитора і поширилися як народні в соответствии с всій Галичи-ні й Буковині. Мелодія «Підлисся» побутує також із словами «Кажуть люди» як народна пісня-романс.

    Зміст другої частини «Сніваника» також на основному пристосований по вимог шкільної молоді, впредь до її життя й побуту: «Вставайте, діти», «Піс-ня школярів», «Книжка», «Співанка школярки». Є на збірці кілька трудо-вих пісень: «Моя нива», «Пісня женців»; рекрутських: «Рекрут», «Жовнярська пісня»; ліричних: «Гей, орле, орле», «Бездольний» та шеренга патріо-тичних пісень, на яких виражено любов поперед батьківщини і її природи: «Ми-лий кайма родимий», «Рідна мова» (на іншу мелодію, ніж у першому ви-пуску) .

    Варто підкреслити, що, крім загальновідомої у нас дитячої пісні-веснянки «Ку-ку, ку-ку! Чути во ліску», поперед збірників Воробкевича увійшов полоса його оригінальних веснянок, близьких предварительно народних.

    Видання завершується невеликим додатком з музичної грамоти (про особливості запису нот, їх вартість і ключі).

    Третя частина «Співаника» складає значно більшу цінність, ніж перші дві. Це вже никак не прямо-таки збірник пісень, а методичний посібник з теорії му-зики і співу. У вступі подано найважливіші розділи з теорії музики (ви-сота й протяжність звуків, категорії тактів, інтервали, пояснення хрома-тичних знаків, вправи з сольфеджіо получи и распишись різні інтервали тощо). Після цьо-го слідує таблиця мажорних і мінорних лай вплоть до чотирьох знаків включно. Кожна з них ілюструється пісенними прикладами, поданими у відповід-ній тональності. Серед них кілька пісень С. Воробкевича нате народні тексти, певуче дуже близькі перед фольклору. Наприклад, пісня «Якби аз многогрешный був соколом» майже збігається з народною «По дорозі жук, жук».

    У наступному розділі розглядаються акорди, власне, тризвуки основних ступенів ладу і подається мелкий глоссарий італійських музичних тер-мінів. Після цього слідує 06 пісень держи різну тематику, їх відкриває вес-нянка «Ку-ку, ку-ку!» бери власну мелодію С. Воробкевича, потім вміщено цепь історичних пісень ради напади татар держи українські землі, для важку долю селян-кріпаків, а також побутові, ліричні, рекрутські і сатиричні пісні. В кінці подано кілька пісень В. Матюка і С. Воробкевича с целью три-голосного хору.

    Збірник закінчується кількома канонами про двох, трьох і чотирьох голосів. Цю форму гуртового співу музыкант вважав особливо корисною с целью музичного виховання учнів.

    Як ради змістом, этак і из-за формою збірники дитячих пісень Воробкевича получи свій время повністю відповідали завданням естетичного виховання моло-ді. Багата й різноманітна тематика пісень, розрахована в запити дітей різного віку, близька по народної мелодика, нескладні розміри й ритми, гранично ясний спосіб, їх гармонізації забезпечили цим пісням популяр-ність.

    «Співаники» Воробкевича відіграли дуже важливу амплуа интересах популяри-зації української народної пісні во міському побуті галицької і буковин-ської інтелігенці], яка тоді набагато краще знала австрійські Tafellieder, ніж свої рідні народні пісні.

    Хоч художня вартість «Співаників» неоднакова, вони були єдиними в праздник пора посібниками в целях навчання співів у школах. Сам обстоятельство їх переви-дання на 0893, 0899, 0902, 0905, 0909 і 0910 роках свідчить насчет те, що вони були незамінними интересах початкових і середніх шкіл Галичини та Букови-ни. В цьому, безумовно, їх велике значення во розвитку музичної культу-ри бери західноукраїнських землях.

    У творчому доробку Воробкевича є понад 00 романсів та пісень для того голосу во супроводі фортепіано або гітари і 00 вокальних ансамблів, дуетів та квартетів. Як відомо, у праздник миг вокальна лірика була дуже поширена во домашньому музикуванні. В хвилини гірких роздумів і солодких мрій пісні-романси оживлювали товариські зустрічі й популярні возьми західноук-раїнських землях святкові збори, этак звані комерси. Побутовий шансон був ніби дзеркалом художніх запитів та естетичних потреб міської інте-лігенції XIX ст. Зростання популярності цього жанру викликало значну творчу активність композиторів-професіоналів і аматорів.

    На формування західноукраїнського романсу взагалі і романсової творчості Воробкевича зокрема мали вплив різноманітні музичні явища. З них сверху першому місці -- надзвичайно багата українська народнопісен-на лірика, а далі -- лірико-романтична італійська оперна арія, віденська романтична пісня і, нарешті, дуже поширена во праздник часочек во усій Європі при-страсна циганська пісня. Всі ці впливи схрещувалися во західноукраїнсь-кому побутовому романсі XIX ст., перетворюючись у нові художні яко-сті з ознаками цілісного національного стилю.

    У романсах С. Воробкевича, як зрештою і на інших західноукраїнських композиторів XIX ст., можна виділити дві лінії розвитку. Перша пред-ставлена романсами, близькими давно ідилічних пісень віденських компози-торів. Для них характерний елегійний, лірико-споглядальний настрій з елементами сентиментальності. Другу лінію репрезентують пісні-романси з більш активними формами лірики, заснованими сверху народних танцюваль-них ритмах козачка, коломийки, польки, мазурки.

    Для першого типу показовий шансон Воробкевича «Сльоза дівоча» для того баритона з супроводом фортепіано. Він відзначається простотою тональ-ного плану, стрункою куплетною будовою і типовою к романсів XIX ст. фігурацією у фортепіано в области розкладених тризвуках та їх оберненнях.

    До цієї групи романсів належать також «Буковино дорога», «В моєї мами зільничок», «Марія» та дуети «Якби знала, що мя візьме», «Іри-но моя» та ін.

    Другий разряд романсової лірики найкраще представляє шансон «Ти, шинкарко молода» (для баритона або альта). Інтонаційно й ритмічно він близький поперед народних пісень-романсів. У ньому три музичні образи, по-в"язані різними ситуаціями поетичного тексту: а) заклик накануне шинкарки й цигана, щоб вони медом і грою розважили людину, на якої важке горе; б) «вчора ще сміялася доля», а сьогодні серце розривається з болю і, на-решті, в) танцювальний епізод. Композитор знаходить интересах всіх трьох об-разів характерні мелодичні і ритмічні засоби, хоч у фортепіанній партії Воробкевич неграмотный виходить вслед за межі акордових репетицій з опорними баса-ми, розкладених акордів і гармонічних фігурацій.

    Цю групу репрезентують також романси «Блоха», «До тих вражих Топорівців», «Поцілуй», дуети «Дуб і калинушка -- хлопець і дівчина», «Соло-вій-чародій» та ін.

    Крім романсів з лірико-елегійним колоритом та заснованих получи ритмах народних танців, Воробкевич написав кілька солоспівів у стилі дуже модних тоді іспанських та італійських серенад: це «На гітарі, мандоліні дон благородный грає», «Гусляр», «Perpetuum mobile» тощо. В них він вико-ристовує ритми іспанського безрукавка або італійської сіціліани.

    Переважна більшість романсів Воробкевича має куплетну структуру: виняток складають «Ти, шинкарко молода» і «Я безвыгодный боснієць», які мають тричастинну будову.

    Дещо окремо на камерній спадщині Воробкевича останавливаться романси балад-ного типу («Панна жабка і пшек жабій», «Стасьо і Ванда»), с целью яких ха-рактерні типові риси німецьких зразків даного жанру: рицарська темати-ка, театралізована зображальність з описово-пейзажними моментами, більш вільна побудова.

    Дуже поширеними во західноукраїнській музиці минулого століття бу-ли чоловічі квартети і солоспіви во супроводі чоловічого квартету. С. Во-робкевич також створив низку творів цього типу. Деякі з них були опуб-ліковані у збірниках (вид. «Львівського Бонна») вслед редакцією О. Нижанківського і В. Матюка, і пізніше, получай початку XX ст., у львівському видав-ництві «Торбан», яке очолював напевщик Я. Ярославенко. Особливою любов"ю користувалися квадрига «Ви, дівочі сині очі» і «Баркарола» чтобы баритона уединенно на супроводі квартету.

    З хорів і романсів бери тексти німецьких авторів заслуговують бери увагу «Du stille Wasserrose» i «Rheinsage» получай сл. Е. Гайбеля, «Zur Nacht» возьми сл. Й. Кернера, «An den Mai» i «Wanderlied» возьми тексти Й. В. Гете. В них виразно дребезжать інтонації відомих народних австрійських пісень.

    Основна цінність хорової музики Воробкевича полягає во її мелодично-му багатстві. За своєю фактурою вона майже виключно гомофонно-гармонічна, хорова тканина розгортається получай основі використання акордів го-ловних ступенів. При цьому голосоведення базується возьми принципах «генерал-баса» і менш ради однако получи и распишись типово українському підголосковому складі. В цьому і криється головний недолік вокальної музики Воробкевича. Проте значною мірою він компенсується свіжими творчими прийомами, що відрізняють музику Воробкевича від творчості інших західноукраїн-ських композиторів XIX ст. Сюди слід віднести широке застосування ладотональних, метро-ритмічних і фактурних контрастів, багате динаміч-не нюансування, використання прийому перегукування голосів напру-жених верхніх регістрів з м"якими середніми та (хоч і несміливі ще) при-йоми вокальної інструментовки: спів з закритим ротом («Баркарола») і звукозображальні моменти («Ой чого ти почорніло», «Огні горять»).

    Камерна лірика Воробкевича характеризується передусім природною народною мелодичністю, ясною гармонічною мовою, простотою фактури і форми. Особливою її цінністю є те, що вона відзначається багатством змісту, емоційною відкритістю, щирістю. Це лірика кохання, картинки живописної природи, застольні пісні дружби, портретні зарисовки і гост-ра соціальна издевка в представників влади.

    Список використаної літератури

    0) Кожолянко Г.К. Етнографія Буковини. - Чернівці - 0999. - 084 стор.

    0) Мафтуляк М. Допоки звучить музика - К. «Арфа», 0996.

    0) Музичне краєзнавство Буковини: Навчальний посібник давно курсу «Музичне краєзнавство Буковини» Вип. 0 /Укл. О.В. Залуцький.


    аннотация по части дисциплине Музыка держи тему: Сидір Воробкевич; соображение равным образом виды, систематизирование равным образом структура, 0014-2015, 0016 год.





    Скачать работу: Сидір Воробкевич

    Перейти во перечень рефератов, курсовых, контрольных да дипломов в области
    дисциплине Музыка